Валеріанова кислота

Валеріанова кислота (С₄Н₉СООН) — масляниста рідина з характерним стійким запахом. Міститься в кореневищах валеріани лікарської. У медицині застосовують цинкову сіль валеріанової кислоти, валідол (розчин ментолу в ізовалеріановометиловому ефірі) і інші похідні валеріанової кислоти.

Валеріанова кислота має 4 ізомери:

• Н-пентанова кислота СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-COOH
• 3-метилбутанова кислота (ізовалеріанова) СН₃-CH(СН₃)-СН₂-СООН
• 2-метилбутанова кислота СН₃-СН₂-CH(СН₃)-СООН
• 2,2-диметилпропанова кислота СН₃-С(СН₃)₂-СООН

Ізовалеріанова кислота міститься в корені валеріани лікарської, з якої її і отримують відгонкою з водяною парою, а також в чайному листі, ефірних оліях деяких цитрусових та ін. Синтезують її окисленням ізоамілового спирту, наприклад: електролітичним способом в H₂SO₄ з добавкою MnSO₄ на аноді, виготовленому з PbO₂, при 20 °С; при нагріванні на повітрі з NaOH + КОН (у співвідношенні 2:1) і невеликою кількістю Н₂О при 285–295 °С або з NaOH у присутності карбонату міді CuCO₃ · Cu (OH)₂ · 0,5Н₂О при 140 °С. Ізовалеріанову кислоту застосовують у виробництві валідолу, бромізовалу, корвалолу, валокордину та інших лікарських препаратів, фруктових есенцій і запашних речовин у парфумерії.