Бессарабське питання

У 1812 році Російська імперія за Бухарестським мирним договором анексувала Бессарабію у румунського князівства Молдови. У румунському націоналізмі ця подія вважалася неприйнятною. У той час Молдавія була васалом Османської імперії. Завдяки цьому румуни включили б Бессарабію до ірредентистського проекту Великої Румунії, держави, яка включала б усе етнічно румунське населення на своїй території.

У 1917 році Бессарабія проголосила незалежність і приєдналася до Румунії. Однак у 1940 році Радянський Союз окупував Бессарабію, а також Північну Буковину. В 1941 році Румунія відвоювала ці регіони, але Радянський Союз зновузахопив їх в 1944 році. За радянської влади Бессарабія була поділена між Українською РСР і новою Молдавською РСР.

У Паризькому мирному договорі 1947 року Радянський Союз і Румунія підтвердили кордони один одного, визнавши Бессарабію, Північну Буковину та Герцавську область територією відповідних радянських республік.^[1]

Протягом усієї початку холодної війни у Румунії питання Бессарабії не піднімалося. У 1950-х роках дослідження історії та Бессарабії були забороненими предметами в Румунії, оскільки Румунська робітнича партія намагалася підкреслити зв'язки між румунами та росіянами, а анексію вважали лише доказом інтернаціоналізму Радянського Союзу.^[2]

Починаючи з 1960-х років, Георге Георгіу-Деж і Ніколає Чаушеску проводили політику дистанціювання від Радянського Союзу, але дискусія щодо Бессарабії обговорювалася лише в таких галузях науки, як історіографія та лінгвістика, а не на політичному рівні.^[3]

Оскільки румунсько-радянські відносини досягли найнижчого рівня в середині 1960-х років, радянські вчені опублікували історичні статті про «Боротьбу за об'єднання Бессарабії з радянською батьківщиною» (Артем Лазарєв) і «Розвиток молдовської мови» (Ніколає Корлацеану).^[4] З іншого боку, Румунська академія опублікувала деякі замітки Карла Маркса, в яких говориться про «несправедливість» анексії Бессарабії в 1812 році, а Чаушеску в своїй промові 1965 року процитував листа Фрідріха Енгельса, в якому він критикував російську анексію, а в іншій своїй промові 1966 року він засудив заклики Румунської комуністичної партії до Другої світової війни і радянської анексії Бессарабії та Буковини.^[4]

Це питання висвітлювалося щоразу, коли відносини з Радянами занепадали, але воно ніколи не ставало серйозним предметом переговорів на високому рівні. Уже в листопаді 1989 року, коли радянська підтримка зменшилася, під час 14-го з'їзду Комуністичної партії Румунії Чаушеску знову підняв бессарабське питання, де він засудив радянське вторгнення^[5] і вимагав анулювання пакту Молотова — Ріббентропа (і таким чином, відхід Бессарабії, Північної Буковини та Герцівщини до Румунії).^[6]

Після Румунської революції новий президент Румунії Іон Ілієску та радянський президент Михайло Горбачов 5 квітня 1991 року підписали політичний договір, який, серед іншого, визнавав радянсько-румунський кордон. Однак Румунія відмовилася його ратифікувати. Зрештою Румунія та Росія підписали та ратифікували договір у 2003 році, після проголошення незалежності Молдови та України.

Нині в Молдові існує рух за об'єднання з Румунією. Крім того, нині румунські націоналісти також претендують на українські частини Бессарабії та Буковини. Однак Румунія повністю визнала свій нинішній кордон з Україною і навпаки закрипіла його договором про дружбу 1997 року.

• Charles King, The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture, Hoover Institution Press, 2000
• Dennis Deletant, Ceaușescu and the Securitate: Coercion and Dissent in Romania, 1965—1989, M. E. Sharpe, 1995, ISBN 1-56324-633-3.