Анджапарідзе Веріко Івліанівна

Анджапарідзе Веріко Івліанівна
груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
	Зображення
Ім'я при народженні	груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
Народилася	23 вересня (5 жовтня) 1897; Кутаїсі, Російська імперія
Померла	31 січня 1987 (89 років); Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Громадянство	Російська імперія; Грузинська Демократична Республіка; СРСР
Діяльність	акторка, кіноакторка, театральна режисерка, театральний педагог
Заклад	Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі
Роки діяльності	з 1918
У шлюбі з	Чіаурелі Михайло Едишерович
Діти	Софіко Чіаурелі і Otar Chiaurelid
IMDb	nm0027911
	Нагороди та премії
	; ; народний артист Грузинської РСР (1943) Державна премія імені Шота Руставеліd (1979) Kote Marjanishvili Prized (1975) Почесний громадянин Тбілісі[d] (1980)
	Анджапарідзе Веріко Івліанівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анджапарідзе.

Веріко́ Івліа́нівна Анджапарі́дзе (груз. ვერიკო ანჯაფარიძე; 23 вересня (6 жовтня) 1897(18971006) — 1987) — грузинська актриса театру і кіно. Відома ролями у побутових драмах, фільмах про традиції та звичаї грузинського народу. Народна артистка СРСР (з 1950).

Сценічна діяльність

Сценічну діяльність почала 1920.

З 1928 працювала в Кутаїському театрі (тепер театр імені Марджанішвілі в Тбілісі).

Яскраве трагедійне обдаровання Анджапарідзе особливо розкрилося в ролях Юдиті («Урієль Акоста» Гуцкова), Офелії і Клеопатри («Гамлет», «Антоній і Клеопатра» Шекспіра).

З 1923 знімається в кіно («Георгій Саакадзе» та ін.).

Відзнаки і нагороди

Сталінська премія — 1943, 1946, 1952.
Почесна громадянка Тбілісі (1980).^[1]

Фільмографія

1929 — «Трубка комунара» — тітка Луїза
1937 — «Арсен» — Манана
1941 — «Каджана»
1942 — «Георгій Саакадзе» — Русудан Саакадзе
1948 — «Кето і Коте» — друга принцеса
1949 — «Падіння Берліна» — мати Ганса
1949 — «Щаслива зустріч» — Ніно
1953 — «Великий воїн Албанії Скандербег» — Дафіна
1958 — «Мамелюк» — Родамі
1958 — «Отарова вдова» — Отарова вдова
1959 — «Чи можна його пробачити?» — Мама
1960 — «Перервана пісня» — Маріам
1966 — «Зустріч з минулим» — Пелагея
1972 — «Старі зурначі» — Бабале
1984 — «Покаяння» — мандрівниця

Примітки

↑ Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття про акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)

[1]