Ален Бадью

Бадью — син математика Раймона Бадью (1905–1996), учасника Опору у Франції під час Другої світової війни. Ален Бадью навчався в ліцеї Людовика Великого, а потім у Вищій нормальній школі (1955–1960).^[4] У 1960 році він написав diplôme d'études supérieures (приблизно еквівалент магістерської дисертації) про Спінозу для Жоржа Канґієма (тема була «Структури демонстрації в перших двох книгах „Етики“ Спінози», «Structures démonstratives dans les deux premiers livres de l'Éthique de Spinoza»).^[5] З 1963 року він викладав у ліцеї в Реймсі, де став близьким другом драматурга (і філософа) Франсуа Рено,^[6] і опублікував два романи, перш ніж перейти спочатку на літературний факультет Реймського університету (collège littéraire universitaire)^[7], а потім до Університету Париж VIII (Венсен-Сен-Дені) в 1969 році.^[8] Бадью дуже рано долучився до політичного життя і був одним із засновників Об'єднаної соціалістичної партії (PSU). Особливо активною була боротьба PSU за деколонізацію Алжиру. Свій перший роман «Альмагест» Бадью написав у 1964 році. У 1967 році він приєднався до дослідницької групи, організованої Луї Альтюссером, потрапив під дедалі більший вплив Жака Лакана і став членом редакційної колегії журналу Cahiers pour l'Analyse^[8]. На той час він «вже мав ґрунтовну підготовку з математики та логіки (разом із лаканівською теорією)»,^[8] а дві його власні статті на сторінках Cahiers «передбачають багато характерних проблем його пізньої філософії»^[8].

Студентські повстання у травні 1968 року посилили симпатії Бадью до лівого крила, і він брав участь у все більш войовничих групах, таких як Союз марксистсько-ленінських комуністів Франції (фр. Union des communistes de France marxiste-léniniste, UCFml). За словами самого Бадью, UCFml — це «маоїстська організація, заснована наприкінці 1969 року Наташею Мішель, Сильвеном Лазаром, мною та великою кількістю молодих людей»^[9]. У цей час Бадью вступив на факультет новоствореного Університету Париж VIII (Венсен-Сен-Дені), який був бастіоном контркультурної думки. Там він вступив у запеклі інтелектуальні дебати з колегами-професорами Жилем Дельозом та Жан-Франсуа Ліотаром, чиї філософські праці він вважав нездоровими відхиленнями від альтюссерівської програми наукового марксизму.

У 1980-х роках, коли і альтюссерівський структурний марксизм, і лаканівський психоаналіз занепали (після смерті Лакана і потрапляння Альтюссера до психіатричної лікарні), Бадью публікує більш технічні та абстрактні філософські праці, такі як «Теорія суб'єкта» (1982) та його magnum opus «Буття і подія» (1988). Тим не менш, Бадью ніколи не відмовлявся від Альтюссера чи Лакана, і симпатичні посилання на марксизм та психоаналіз не є рідкістю в його останніх роботах (особливо в «Кишеньковому пантеоні-портреті»).^[10][11]

Він обійняв свою нинішню посаду в ВНШ у 1999 році. Він також пов'язаний з низкою інших установ, таких як Міжнародний коледж філософії. Він був членом L'Organisation politique^[ru], яку, як згадувалося вище, він заснував у 1985 році разом з деякими товаришами з маоїстської UCFml. Ця організація розпалася у 2007 році, згідно зі статтею у французькій Вікіпедії (посилання на яку міститься у попередньому реченні). У 2002 році він став співзасновником Міжнародного центру вивчення сучасної французької філософії разом з Івом Дюру та його колишнім студентом Квентіном Мейясу^[12]. Бадью також мав успіх як драматург з такими п'єсами, як Ahmed le Subtil.

У 2014–15-х роках Бадью був почесним президентом Глобального центру перспективних досліджень^[13].

• Альмагести. Протилежна траєкторія 1 (роман) (Almagestes. Trajectoire inverse I, Paris, éd. Seuil, 1964)
• Портулани. Протилежна траєкторія 2 (роман) (Portulans. Trajectoire inverse II, Paris, éd. Seuil, 1967)
• Концепт моделі. Вступ до матеріалістичної епістемології математики (Le Concept de modèle. Introduction à une épistémologie matérialiste des mathématiques. — Paris: Maspero, 1969.)
• Теорія суперечності (Théorie de la contradiction. — Paris: Maspero, 1975)
• Про ідеологію (разом із Ф. Бальме; De l’idéologie / avec F. Balmès. — Paris: Maspero, 1976)
• Актуальна ситуація на філософському фронті (разом із Сильвеном Лазарю; avec Sylvain Lazarus; La situation actuelle sur le front de la philosophie, Paris, Cahiers Yenan n⁰ 4, Maspero, 1977)
• Раціональне зерно геґелівської діалектики (разом із Л. Мосо и Ж. Беласаном; Le Noyau rationnel de la dialectique hégélienne / en collaboration avec L. Mossot et J. Bellassen. — Paris: Maspero, 1977)
• Червоний шалик (романопера) (L'Écharpe rouge (romanopéra), Paris, éd. Maspero, 1979)
• Ахмед-витончений (комедія) (Ahmed le subtil, éd. Actes Sud, 1984)
• Теорія суб’єкта (Théorie du sujet. — Paris: Seuil, 1982. Coll. L’ordre philosophique.)
• Чи можливо мислити політику? (Peut-on penser la politique? — Paris: Seuil, 1985.)
• Буття і подія (L’Etre et l'Événement. — Paris: Seuil, coll.L’ordre philosophique, 1988.)
• Маніфест на захист філософії (Маніфест філософії; Manifeste pour la philosophie. — Paris: Seuil, coll.L’ordre philosophique, 1989.)
• Рапсодія для театру (Rhapsodie pour le théâtre, Paris, Imprimerie nationale, 1990)
• Число і числа (Le Nombre et les nombres. — Paris: Seuil 1990. Coll. Des travaux.)
• Умови (Conditions. — Paris: Seuil, 1992. Coll. L’ordre philosophique.)
• Ніцше. Розбити навпіл історію світу? (Nietzsche. Casser en deux l'histoire du monde? Paris: Les Conférences du Perroquet, 1992)
• Політика і модерність (колективна монографія; Politique et modernité / Badiou et al. — Bordeaux: Osiris, 1992.)
• Етика. Нарис про усвідомлення зла (L'Éthique. Essai sur la conscience du mal. — Paris: Hatier, 1993. Перевидання: Cean: Nous, 2003.)
• Беккет: невичерпне бажання (Beckett, l’increvable désir, Paris, éd. Hachette, 1995)
• Ахмед-філософ; Ахмед розлютився (комедії) (Ahmed philosophe, suivi de Ahmed se fâche, éd. Actes Sud, 1995)
• Жан Борей: Розум іншого (колективна монографія; Jean Borreil: La raison de l’autre. Badiou et al. — Paris: L’Harmattan, 1995. Coll. La philosophie en commun.)
• Дельоз: Шум буття (Deleuze. — Paris: Hachette, 1997.)
• Святий Павло. Засновки універсалізму (Saint Paul. La fondation de l’universalisme. — Paris: PUF, 1997.)
• Спокійний континент на цьому світі (роман) (Calme bloc ici-bas, éd. P.O.L., 1997)
• Гарбузи (комедія) (Les Citrouilles (comédie), éd. Actes Sud, 1996)
• Темна катастрофа: Про кінець державної істини (D’un désastre obscur: Sur la fin de la vérité d'État. — Paris: l’Aube, 1998.)
• Короткий трактат перехідної онтології (Court Traité d’ontologie transitoire. — Paris: Seuil, 1998.)
• Невеликий посібник з інестетики (Petit Manuel d’inesthétique. — Paris: Seuil, 1998.)
• Короткий виклад метаполітики (Abrégé de métapolitique. — Paris: Seuil, 1998.)
• Про любов (колективна монографія; De l’amour. Badiou et al. École de la Cause freudienne. — Paris: Flammarion, 1999.)
• Обставини, 1: Косово, 11 вересня, Ширак/Ле Пен (Circonstances, 1: Kosovo, 11 septembre, Chirac/Le Pen. — Paris: Éditions Léo Scheer, 2003)
• Обставини, 2: Ірак, куфія, Німеччина/Франція (Circonstances, 2. Irak, foulard, Allemagne/France, Lignes & Manifeste, 2004)
• Обставини, 3: Значення слова "єврей" (Circonstances, 3. Portées du mot « juif », Lignes & Manifeste, 2005)
• Століття (Le Siècle. — Paris: Seuil, 2005)
• Логіки світів. Буття і подія 2 (Logiques des mondes. L’Être et l’Événement, 2, Paris, éd. Seuil, 2006)
• Обставини, 4: Що називає ім’я Саркозі? (Circonstances, 4. De quoi Sarkozy est-il le nom ?, Éditions Lignes, 2007)
• Маленький портативний пантеон (Petit panthéon portatif, Paris, éd. La Fabrique, 2008)
• Мао. Про практику і суперечність (разом із С. Жижеком; Mao. De la pratique et de la contradiction, avec Slavoj Žižek, Paris, éd. La Fabrique, 2008)
• Другий маніфест філософії (Second manifeste pour la philosophie, Paris, éd. Fayard, 2009)
• Антифілософія Вітґенштайна (L'Antiphilosophie de Wittgenstein, Paris, éd. Nous, 2009)
• Хвала любові (Éloge de l'amour, Paris, Flammarion, 2009)
• Обставини, 5: Комуністична гіпотеза (Circonstances, 5. L’Hypothèse communiste, Éditions Lignes, 2009)
• Кіно (Cinéma, Paris, Nova éditions, 2010)
• Гайдеґґер. Нацизм, жінки, філософия (разом із Барбарою Касен; Heidegger. Le nazisme, les femmes, la philosophie, avec Barbara Cassin, Paris, éd. Fayard, 2010)
• Сексуальних зв’язків немає. Дві лекції про Лаканівського "Шаленця" (разом із Барбарою Касен; Il n’y a pas de rapport sexuel. Deux leçons sur « L’Étourdit », de Lacan, avec Barbara Cassin, Paris, éd. Fayard, 2010)
• Філософія та подія (La Philosophie et l'Événement, entretiens avec Fabien Tarby, éd. Germina, 2010)
• П’ять лекцій про Ваґнера (Cinq leçons sur le cas Wagner, Nous, 2010)
• Скінченне та нескінченне (Le Fini et l'Infini, Bayard, 2010)
• Пояснення, розмова з Аленом Фінкелькротом (L’Explication, conversation avec Aude Lancelin, avec Alain Finkielkraut, Éditions Lignes, 2010)
• Антисемітизм повсюдно: сьогодні у Франції (разом із Ериком Азаном; L’antisémitisme partout : aujourd’hui en France , d’Alain Badiou & Éric Hazan, La Fabrique, 2011)
• Загадковий зв’язок між політикою та філософією (La Relation énigmatique entre politique et philosophie, éd. Germina, 2011)
• Обставини, 6: Пробудження Історії (Circonstances, 6. Le Réveil de l'Histoire, Éditions Lignes, 2011)
• Бесіди 1, збірка інтерв’ю 1981-1996 (Entretiens 1, série d'entretiens 1981-1996, Editions NOUS, 2011)
• Республіка Платона (La République de Platon, Fayard, 2012)
• Червоні роки (перевидання "Теорії суперечності", "Про ідеологію" і "Раціонального ядра геґелівської діалектики" з новою передмовою) (Les Années rouges, Les Prairies ordinaires, 2012 (réédition de Théorie de la contradiction, De l'idéologie et Le noyau rationnel de la dialectique hégélienne)
• Обставини, 7: Саркозі: гірше, ніж припускали; Інші: передбачати гірше (Sarkozy : pire que prévu ; Les autres : prévoir le pire, Éditions Lignes, 2012)
• Жак Лакан: минуле в теперішньому (разом із Елізабет Рудинеско; Jacques Lacan, passé présent. Dialogue, par Elisabeth Roudinesco, Alain Badiou, Seuil, 2012)
• Контроверза, розмова з Жаном-Клодом Мільнером (Controverse, avec Jean-Claude Milner, Le Seuil, 2012)
• Пригода французької філософії (L'aventure de la philosophie française, La fabrique éditions, 2012)
• Випадок в Антиохії (трагедія) (L'Incident d'Antioche: Tragedie en trois actes, New York, Columbia University Press (2013, écrite en 1982))
• Порнографія теперішнього часу (Pornographie du temps présent, Fayard, 2013)
• Хвала театру (Éloge du théâtre, Flammarion, 2013)
• Семінари про Лакана (Le Séminaire - Lacan, Fayard, 2013)
• Семінари про Мальбранша (Le Séminaire - Malebranche, Fayard, 2013)
• Семінар - Буття, Парменід: Онтологічна фігура (1983), Том 1 (Le séminaire - L'être, Parménide: Figure ontologique (1983), Volume 1, Fayard, 2014)
• Що таке народ? (Qu'est-ce qu'un peuple ?, avec Pierre Bourdieu, Judith Butler, Georges Didi-Huberman, Sadri Khiari, Jacques Rancière, La Fabrique, 2013)
• Що робити? (діалог із Марселем Ґоше)(Que faire?, avec Marcel Gauchet, philosophie édition, 2014)
• У пошуках втраченого реального (À la recherche du réel perdu, Fayard, 2015)
• Платонівська бесіда (Entretien platonicien, avec Maria Kakogianni, Éditions Lignes, 2015)
• Метафізика реального щастя (Métaphysique du bonheur réel, PUF, 2015)
• Другий суд над Сократом (Le second procès de Socrate, éd. Actes Sud, 2015)

Книжки ред.

• Концепт моделі. Вступ до матеріалістичної епістемології математики / З французької переклав Андрій Рєпа — Київ: Ніка-Центр, 2009. — 232 с.
• Французька мова: Про французьку мову як прочищення. — В кн.: Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 1. — Київ: Дух і літера, 2009. — С. 48—54.
• Століття / З французької переклав Андрій Рєпа. — Львів: Кальварія; К.: Ніка-Центр, 2014. — 304 c.
• Бадью, Ален. Етика. Нарис про розуміння зла / З французької переклали Володимир Артюх та Андрій Рєпа. — К.: Комубук, 2016. — 192 с.
• Бадью, Ален. Похвала політиці. — К.: Ніка-Центр, 2019. — 224 с.
• Елізабет Рудинеско й Ален Бадью. Жак Лакан: сучасність минулого. / пер. з фр. Павла Шведа. – Київ: Комубук, 2020.

Статті ред.

• Анабазис [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Ален Бадью. Доведення, засідка та зоря. П'ятнадцять тез про сучасне мистецтво
• Ален Бадью. Чи є слово "комунізм" приреченим назавжди?
• Ален Бадью. Спільне зникнення Людини і Бога [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Хвала любові [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.] / З французької переклав Андрій Рєпа // ПроSTORY. — 2012. — № 5. — С. 4—13.
• Бог помер // Спільне. — 2014. — № 8. — С. 29—34.
• Тези про сучасне мистецтво [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Буденне приниження [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Демократія та корупція: філософія рівності [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Сучасне безсилля [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Триколор і червоний стяг [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Голосувати чи перевинайти політику? [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Політика сьогодні [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Ми досі сучасники Травня-68 [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Ален Бадью. Ідея комунізму й питання про терор [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Уроки "Жовтих жилетів" [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.]

• Павло Швед: Ален Бадью. Давайте знайомитись
• Славой Жижек: Про можливість Істини. Психоаналіз та пост-марксизм. Випадок Алена Бадью
• Пітер Голвард: Бадью vs. Лакан
• Ігор Самохін: Концепт моделі (рецензія)
• Jason Barker, Alain Badiou: A Critical Introduction, London, Pluto Press, 2002.
• Peter Hallward, Badiou: A Subject to Truth, Minneapolis, University of Minnesota Press, 2003.
• Peter Hallward (ed.), Think Again: Badiou and the Future of Philosophy", London, Continuum, 2004.
• Paul Ashton (Editor), A. J. Bartlett (Editor), Justin Clemens (Editor): The Praxis of Alain Badiou; (Melbourne: re.press, 2006).
• Adam Miller, Badiou, Marion, and St. Paul: Immanent Grace, London, Continuum, 2008.
• Bruno Bosteels, Badiou and Politics, Durham, Duke University Press, 2011.
• Oliver Feltham, Alain Badiou: Live Theory, London, Continuum, 2008.
• Sam Gillespie, The Mathematics of Novelty: Badiou's Minimalist Metaphysics, (Melbourne, Australia: re.press, 2008) (details on re.press website) (Open Access)
• Adrian Johnston, Badiou, Žižek, and Political Transformations: The Cadence of Change, Evanston, Northwestern University Press, 2009, forthcoming.
• Gabriel Riera (Editor), Alain Badiou: Philosophy and its Conditions, Albany: New York, SUNY Press, 2005.
• Christopher Norris, Badiou's Being and Event: A Reader's Guide, London, Continuum, 2009.
• A.J. Bartlett & Justin Clemens (eds) "Badiou: Key Concepts", London, Acumen, 2010.
• Alex Ling, Badiou and Cinema, Edinburgh, Edinburgh University Press, 2010.
• Ed Pluth, Badiou: A Philosophy of the New, Malden, Polity, 2010.
• A. J. Bartlett, "Badiou and Plato: An education by truths", Edinburgh, Edinburgh University Press, 2011.
• P. M. Livingston, The Politics of Logic: Badiou, Wittgenstein, and the Consequences of Formalism, New York, Routledge, 2011.
• Charles Ramond (éd), Penser le multiple, Paris, Éditions L'Harmattan, 2002.
• Fabien Tarby, La Philosophie d'Alain Badiou, Paris, Éditions L'Harmattan, 2005.
• Fabien Tarby, Matérialismes d'aujourd'hui : de Deleuze à Badiou , Paris, Éditions L'Harmattan, 2005.
• Eric Marty, Une Querelle avec Alain Badiou, philosophe, Paris, Editions Gallimard, coll. L'Infini, 2007.
• Bruno Besana et Oliver Feltham (éd), Écrits autour de la pensée d'Alain Badiou, Paris, Éditions L'Harmattan, 2007.

• Бадью, Ален. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Александр Тарасов. Выступление на обсуждении книги Алена Бадью «Можно ли мыслить политику? — Краткий трактат по метаполитике» (2005). [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Collège International de Philosophie
• Organisation politique
• Ален Бадью на Lacan.com
• Blooded by Thought — Bibliography, Resource (updated 04.2006) [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Alain Badiou [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• LES REPONSES ECRITES D'ALAIN BADIOU (PDF; 101 kB) Interviewed by Ata Hoodashtian, for Le journal Philosophie Philosophie, Université Paris VIII.