Акарнанія
Акарнанія — історична область, найзахідніша околиця північної Греції.
| Акарнанія | |
| Участь у | Піррова війна |
|---|---|
| Культура | Стародавня Греція |
| Країна |  Греція |
| Історичний період | Стародавня Греція |
| Категорія краєвидів елемента | d |
 | |
Координати: 38°45′00″ пн. ш. 21°05′00″ сх. д. / 38.750000000028° пн. ш. 21.08333333336078041497785307° сх. д.
Географія ред.
Акарнанія на півночі відокремлена від Епіра Амвракійськю затокою, на сході — горами Тіамос і річкою Ахелоос — від Етолії, а з півдня і заходу омивалась Іонійським морем. Природним серединним пунктом цього регіону є глибока, зрошувана річкою Ахелоос, долина і на захід від неї плоскогір'я, до якого примикає гірський ланцюг Спартовуні, що круто спадає до моря. Зручний для судноплавства обрис північно-західного берега спонукав коринфян вже за царювання Кіпсела одночасно зі вступом у володіння Левкасом влаштувати там цілий ряд колоній. Найпівденнішу частину Акарнанії утворює тепер вже здебільшого вкрита болотами дельта Ахелооса.
Історія ред.
Перша, після появи Гомерових пісень, вжита назва жителів цієї області акарняни. Вона походить від імені Акарнана, сина Алкмеона, звідки походить і переказ про переселення їх з Аргоса. Місцевим релігійним центром був храм Аполлона.
Первісними жителями цієї країни були на заході лелеги, а на сході курети. Навіть у пізніший час акарняни, діялект яких зазнав завдяки коринфським колоністам дорійського впливу, далеко відстали від східних греків у культурному розвитку. Хоча в приморських містах процвітали торгівля й мореплавання, а деякі окремі міста, як, наприклад, Алізія, відрізнялися любов'ю до мистецтв, справжнє покликання акарнянців позначалося на їхній мужності у битвах і спритності, з якою вони володіли зброєю, особливо пращею. Окремі міста Акарнанії утворили союз, на чолі якого був стратег поряд з особливим радою буле. Загальні збори союзу відбувалися спершу у Стратосі, потім у Левкасі, а іноді в Тирионі.
В історії Греції акарнянці ніколи не відігравали визначну роль. Під час Пелопоннеської війни вони перебували здебільшого на стороні афінян, а потім Агесілаєм у 391 до н. е. змушені були визнати гегемонію Спарти, яка після битви при Левктрах перейшла до фів'ян.
Під час македонського панування вони із завзятістю продовжували боротьбу зі старовинним своїм ворогом — етолійцями, так що до того часу, коли римляни після битви при Коринфі приєднали Акарнанію до Епіру, вся країна була у повному розорення.
У теперішній грецькій державі Акарнанія утворює разом з Етолією єдину номархію під назвою Етолія і Акарнанія зі столицею містом розділяється на 6 єпархій та 26 дем, з головним містом Месолонгіон.