Шансоньє
Шансоньє́ (фр. chansonnier, від chanson — «пісня») — французький співак, виконавець куплетів; виконавець жанрових пісень у «монмартрському» стилі, часто автор їх слів і музики (див. «Шансон»). Мистецтво шансоньє сягає творчості середньовічних французьких менестрелів.
| Шансоньє | |
| Сфера діяльності | спів і songwritingd |
|---|---|
| Частково збігається з | автор-виконавець |
 Шансоньє у Вікісховищі | |
На зламі XVIII—XIX століть революційний підйом народу спричинив розвиток мистецтва шансоньє, котрі в своїх піснях відгукувалися на пекучі події. Шансоньє часто пристосовували нові тексти до вже існуючих мелодій. У кінці XIX століття словом «шансоньє» почали називати професійних артистів естради (Г. Монтеґюс, А. Брюан та ін).
Поза Францією
ред.За межами Франції до числа шансоньє часто зараховують усіх виконавців франкомовних пісень. З огляду на це однією категорією виявляються об'єднані, з одного боку, такі виконавці як А. Марлі, М. Шевальє, Е. Піаф, Ів Монтан, Ж. Брассанс, Ш. Азнавур — власне шансонье, цебто виконавці шансонів, а з другого боку М. Матьє, Джо Дассен, П. Каас і багато інших виконавців французьких естрадних пісень.
Мистецтво французьких виконавців мало вплив на розвиток вокальних жанрів сучасного естрадного музичного мистецтва європейських країн, у тім числі СРСР, Росії, України (Михайло Савояров, Олександр Вертинський, Леонід Утьосов, Марк Бернес, Булат Окуджава, Володимир Висоцький, Олександр Галич, Михайло Круг та ін.).
Див. також
ред.Посилання
ред.- Шансоньє // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 581.
- Шансоньє // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 620. — 634 с.
- «Шансоньє» на сайті slovnyk.ua
- Мелодії французьких шансоньє [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]