Сенсорний екран

Сенсорний екран винайшли в США в рамках досліджень з програмованого навчання. Комп'ютерна система PLATO IV, що з'явилася 1972 року, мала сенсорний екран, розташований на сітці ІЧ-променів, який складався з 16 × 16 блоків. Але навіть настільки низька точність дозволяла користувачеві вибирати відповідь, натискаючи в певному місці екрану.

1971 року Сем'юел Герст (майбутній засновник компанії Elographics, нині Elo TouchSystems) розробив елограф — графічний планшет, що діяв за чотирипровідним резистивним принципом (U.S. Patent 3 662 105). 1974 року він зумів зробити елограф прозорим, а в 1977 році — розробив екран на п'яти провідниках. Об'єднавшись з Siemens, в Elographics зуміли зробити опуклу сенсорну панель, яку можна було припасувати до кінескопів того часу. На всесвітньому ярмарку 1982 року Elographics представила телевізор з сенсорним екраном.

1983 року з'явився комп'ютер HP-150 з сенсорним екраном на ІЧ-сітці. Втім, у ті часи сенсорні екрани застосовувалися переважно в промисловій та медичній апаратурі.

У пристрої для широкого загалу (телефони, КПК тощо) сенсорні екрани увійшли як заміна крихітної клавіатури тоді, коли з'явилися пристрої з великими (на всю передню панель) рідкокристалічними дисплеями. Першою кишеньковою ігровою консоллю з сенсорним екраном була Nintendo DS, а першим масовим пристроєм із підтримкою мультитач — iPhone.

• Які бувають види поломок дисплейного модуля (рос.)
• Типы сенсорных экранов