Номізма
Номізма (nomisma, множина: nomismata) — золота монета, візантійська спадкоємниця Римського соліда. Карбувалися у Візантійській імперії до грошової реформи Олексія I Комніна у 1092 році. Це був найвищий номінал валюти Візантії.
| Номізма | |
 Номізма Михайла V Калафата | |
| Країна |  Візантійська імперія |
|---|---|
| Час/дата припинення існування | 1092 |
Від назви Номізма походить слово «нумізматика».
Історія ред.
Номісмою називали римський солід, який продовжували карбувати у Візантійській імперії з моменту їхї заснування. Перша грошова реформа, яка була проведена імператором Никифором II (963—969). додатково до «старої» номісми з 4,5 грамів золота, він почав додатковово карбувати менші номісми вагою 4,13 грамів. Нова монета дістала назву — номізма тетартерон, а старі монети називали номізма гістаменон.
Вартість номізми залишалася сталою до часів Костянтина IX Мономаха (правив у 1042—1055).
Однак все змінилося при правлінні Романа IV Діогена (1067—1071) та Никифора III Вотаніата (1078—1081) — монету настільки позбавили золота, що вона стала білою, що прямо пов'язано з важкими часами, які переживала у ті часи Візантія.
Після 1092 року монетну систему Візантії кардинально змінено. Замість девальвованої номізми прийшов Гіперпірон (4,48 г). Проте назву номізма часто вживають для позначення цієї, тоді нововеденої, золотої монети.
Джерела та література ред.
- Р. М. Шуст. Номізма [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 488. — ISBN 978-966-00-1061-1.