Винищувач п'ятого покоління

Винищувач четвертого + покоління — термін, що використовується для класифікації найсучасніших реактивних винищувачів, що з'явилися наприкінці 20-го століття і розвиваються до сьогодні. До 2019 року єдиною країною, яка впровадила серійний винищувач 5-го покоління (Lockheed Martin F-22 Raptor) є США.

Основні характеристики літаків п'ятого покоління:

• багатофункціональність, тобто висока ефективність при ураженні повітряних, наземних, надводних і підводних цілей;
• наявність кругової інформаційної системи;
• високоефективні двигуни;
• можливість крейсерського польоту на надзвукових швидкостях без використання форсажу;
• високі швидкісні показники (макс. швидкість на форсажі — не менше 2М);
• надманевреність;
  • американські конструктори під час роботи над F-22 відмовилися від певної частки надманевреності на користь суттєвішої малопомітності (відсутнє ПГО, відхилення вектора тяги наявне тільки у вертикальній площині, ромбоподібне крило);
  • російські конструктори під час роботи над ПАК ФА відмовилися від якоїсь частки малопомітності на користь більшого рівня надманевреності (є поворотня частина напливу, компонування двигунів у цілому і круглі сопла, неприкриті елементами планера зокрема, трикутне крило, частково видимі через повітрозабірники двигуни, засклення кабіни з переплетенням, виступаючі елементи оптико-локаційної станції та інші нюанси);
• кардинальне зменшення радіолокаційної та інфрачервоноїпомітності літака завдяки зміні геометрії літака і сопел двигунів, застосування радіопрозорих композиційних матеріалів і радіопоглинаючих покриттів, а також переходу бортових датчиків на пасивні методи отримання інформації та режими підвищеної прихованості;
• здатність здійснювати всеракурсний обстріл цілей у ближньому повітряному бою, а також вести багатоканальний ракетний обстріл під час бою на великій дальності;
• автоматизація управління бортовими інформаційними системами та системами виставлення перешкод;
• підвищена бойова автономність за рахунок встановлення в кабіні індикатора тактичної обстановки з можливістю мікшування інформації (тобто одночасного виведення і взаємного накладення в єдиному масштабі «картинок» від різних датчиків), а також використання систем телекодового обміну інформацією з зовнішніми джерелами;
• аеродинаміка і бортові системи повинні забезпечувати можливість зміни кутової орієнтації і траєкторії руху літака без будь-яких відчутних запізнень, не вимагаючи при цьому суворої координації та узгодження рухів керуючих органів;
• літак повинен «пробачати» грубі помилки пілотування у широкому діапазоні умов польоту;
• літак має бути оснащений автоматизованою системою управління на рівні вирішення тактичних завдань, що має експертний режим «на допомогу льотчику».