Будинок на вулиці Вірменській, 2 (Львів)
Будинок на вулиці Вірменській, 2 (конскрипційний № 38)[1] — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 862). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській (інша адреса — вул. Театральна, 20[1]).
| Будинок на вулиці Вірменській, 2 | |
|---|---|
| |
49°50′34″ пн. ш. 24°01′44″ сх. д. / 49.84277777780555141° пн. ш. 24.02888888891666852° сх. д.Координати: 49°50′34″ пн. ш. 24°01′44″ сх. д. / 49.84277777780555141° пн. ш. 24.02888888891666852° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Львів |
| Адреса | Вулиця Вірменська (Львів) |
  Будинок на вулиці Вірменській, 2 (Львів) (Україна) | |
 | |
 Будинок на вулиці Вірменській, 2 у Вікісховищі | |
.jpg)
Історія
ред.На місці сучасного будинку в XVII—XVIII стояли три кам'яниці, відомі як[1]:
- кам'яниця Симоновича (Шимоновича) — у 1630 році, Соколовської — у 1630—1640 роках, Космігеля (Космігловська) — у 1647—1767 роках.
- кам'яниця Пищимушинської — у 1605—1612 та 1621—1767 роках.
- кам'яниця Турської — у 1631—1635 роках, Біветовської (Бівета) — у 1637—1767 роках.
Наприкінці XVIII століття на місці цих трьох будинків звели новий, відомий під назвою кам'яниця М. Даровського (Даровських)[2][3]. У 1817 році будинок орендувала Цісарсько-королівська реальна школа, відкрита 7 березня 1816 року. У наступні роки школа двічі реорганізовувалася і нарешті у 1844 році на її основі відкрили Технічну академію, яка пізніше стала Львівським політехнічним університетом.
У 1848 році по Центральній Європі прокотилася хвиля демократичних революцій — «Весна народів», серед повсталих міст був і Львів. 1-3 листопада 1848 року львівське повстання було придушене австрійськими військами під командуванням генерала Вільгельма Гаммерштайна. Австрійці обстрілювали центр міста гарматами, внаслідок чого 2 листопада будинок Технічної академії згорів[1][4]. Після революційних подій 1848 року будинок почали відбудовувати[3], і до 1851 року заняття Академії проводилися в інших місцях, зокрема, в ратуші. Після відбудови будинку Технічна академія продовжувала базуватися у кам'яниці Даровського, а 1877 року переїхала до щойно зведеної будівлі на сучасній вулиці Степана Бандери, 12[1][4][3].
Після переселення Технічної академії до нової будівлі, у будинку № 2 наприкінці XIX століття базувалися різні організації, зокрема, культурно-просвітницька організація «Руська бесіда»[5]. У 1876–1877 роках у цьому будинку проводило засідання Політехнічне товариство[3][6].
У 1890-х роках у будинку розмістилося засноване 1891 року Анатолем Вахнянином музичне Товариство «Львівський Боян»[5]. У 1903 році Товариство заснувало «Союз співацьких і музичних товариств», який у 1904 році отримав концесію на організацію Вищого музичного інституту. Заняття цього навчального закладу проводилися у будинку № 2 по вулиці Вірменський до 1915 року, коли інститут отримав власну будівлю на пл. Шашкевича, 5[1]. Згодом Вищий музичний інститут став одним із навчальних закладів, на базі яких утворилася Львівська національна музична академія.
На початку XX століття тут відкрився кошерний молочний ресторан Д. М. Фіша[7].
На початку XX століття у будинку також розташовувалася бурса Українського педагогічного товариства, у серпні 1914 року в її приміщеннях розмістили частину добровольців, які погодилися вступити до Легіону Українських Січових Стрільців. У листопаді 1918 року у будинку містилася військова кухня під завідуванням Іллі Цьокана (1887—1940)[8].
За архівними даними у 1871 році будинок належав Іцхаку Маєру, у 1889 році — Маєру і Натану Райцесам, у 1916 та 1934 роках — Баруху Леону Чишу[1].
До 1939 року у будинку розміщувався робітничий спортивний клуб профспілки трамвайників і металістів[9], у 1936 році також діяв гурток просвітницької спілки «Вільна думка»[10].
Опис
ред.Будинок наріжний, чотириповерховий. Фасади — чоловий і бічний — майже однакові за розміром, на 10 і 9 вікон відповідно. Оздоблення будинку мінімальне: фасади розчленовані горизонтально тягами між першим—другим та третім—четвертим поверхами, вікна прямокутні, на другому і третьому поверхах прикрашені простими прямими сандриками. На чоловому фасаді, що виходить на вулицю Вірменську, ліворуч від центральної осі розташований головний вхід, оформлений у вигляді аркового порталу, прикрашеного замковим каменем.
Відомі мешканці
ред.- Іван Зілинський (1879—1952) — професор української мови, фонетист і діалектолог, професор Ягеллонського та Празького університетів. Мешкав у будинку № 2 на початку XX століття[1][3].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Мельник І., 2011, с. 215.
- ↑ Мельник Б., 2006, с. 142.
- ↑ а б в г д О. Нога. 107.Житловий будинок. (І-ї Технічної Академії) XV-XIX ст. (вул. Вірменська, 2 / Театральна, 20) // Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Т. 1. — С. 418. Архівовано з джерела 8 липня 2022
- ↑ а б Мельник Б., 2006, с. 143.
- ↑ а б Мельник Б., 2006, с. 148.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie (1877—1927) / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 7. (пол.)
- ↑ Tagblatt. — Lemberg, 1908. — Nr. 106.
- ↑ Козицький, 2009, с. 154.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 35.
- ↑ Мельник Б., 2006, с. 149.
Джерела
ред.- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 306. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. — 3-тє. — Львів : Світ, 2006. — 272 с. — (Історичні місця України) — ISBN 966-603-393-3.
- Дєдик О., Козицький А., Мороз В., Муравський В. Львів. Місто наших героїв: путівник / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2009. — 248 с. — ISBN 978-966-7007-79-9.
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-032-2.