Битва на Альті (1019)

По смерті великого князя київського Володимира Святославича у 1015 році між його синами розгорнулась запекла боротьба за київський престол. Спочатку великим князем став старший син Святополк, але проти нього виступив Ярослав, який за Володимира князював у Новгороді. У битві під Любечем у 1016 році загони Ярослава розбили прибічників київського князя, який втік після цього до володінь свого тестя — польського короля Болеслава Хороброго. 1018 року Болеслав Хоробрий розбив на Бузі військо князя Ярослава і, дійшовши до Києва, поновив на престолі свого зятя; Ярослав тим часом втік до Новгорода і, навіть, намагався втікати далі, до Швеції, але його затримали новгородці, допомогли зібрати нове військо, з яким князь Ярослав знов рушив на Київ.

За свідченням літописця, «січа була зла, якої ще не бувало на Русі, — сіклися, схоплювалися руками, тричі сходилися битися, по удольям текла кров струмками». До вечора полки Ярослава зуміли, нарешті, переламати хід битви на свою користь і здобули повну перемогу.

Битва на Альті вирішила результат жорстокої і напруженої боротьби за владу між братами Ярославом і Святополком. Зазнавши тяжкої поразки, Святополк через Берестя утік до Польщі (за іншими джерелами — до Чехії), де й помер. Верховним правителем Київської Русі остаточно став Ярослав Мудрий.

• Битвы России / Николай Шефов. — М.: ACT: ACT МОСКВА, 2006. — 699, [5] с., 40 л. ил. — (Военно-историческая библиотека). ISBN 5-17-010649-1 (ООО «Издательство АСТ») ISBN 5-9713-1217-0 (ООО Издательство «АСТ МОСКВА»)
• Мандзяк В. Битви українськогї середньовічної та ранньомодерної історії: довідник. Львів: «Літопис», 2011.-С. 19

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва на Альті (1019)