Шама індійська
| Шама індійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_male.jpg) Самець індійської шами (Шрі-Ланка) .jpg) Самиця індійської шами (Національний парк Кеоладео, штат Раджастхан, Індія) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Copsychus saularis (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Gracula saularis Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ша́ма індійська[2] (Copsychus saularis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[3]. Є національним птахом Бангладеш[4][5].
Опис ред.
-_Male_calling_in_the_rain_at_Kolkata_I_IMG_3746.jpg)
Довжина птаха становить 19-23 см, враховуючи довгий, часто направлений догори хвіст, вага 29-51,3 г. У самців верхня частина тіла, голова і горло чорні, за винятком білих плям на плечах, нижня частина тіла і хвіст з боків білі. У самиць верхня частина тіла сірувато-чорна, а нижня частина тіла сірувато-біла. Очі темні, дзьоб чорний, лапи чорнуваті. У молодих птахів пера на голові і верхній частині тіла мають коричневі краї, що формують лускоподібний візерунок. Спів мелодійний, різноманітний, через нього птахів часто утримують в неволі[6]. Індійські шами здатні імітувати голоси інших птахів[7][8].
Підвиди ред.
Виділяють сім підвидів:[9]
- C. s. saularis (Linnaeus, 1758) — від північно-східного Пакистану і Індії до Таїланду, Індокитаю і Південного Китаю, острів Хайнань;
- C. s. ceylonensis Sclater, PL, 1861 — південь Індії і острів Шрі-Ланка;
- C. s. andamanensis Hume, 1874 — Андаманські острови;
- C. s. musicus (Raffles, 1822) — Малайський півострів, Суматра і сусідні острови (Сімелуе, Ніас, Бату[en], Ментавай, Белітунг, Банка), західна Ява, південь і захід Калімантану;
- C. s. amoenus (Horsfield, 1821) — схід Яви і Балі;
- C. s. adamsi Elliot, DG, 1890 — північ Калімантану, Банггі[en] і сусідні острови;
- C. s. pluto Bonaparte, 1850 — схід і південний схід Калімантану, острови Маратуа[id].
Філіпінська шама раніше вважалася підвидом індійської шами, однак була визнана окремим видом[10].
Поширення і екологія ред.
Індійські шами мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї і на Шрі-Ланці. Вони живуть в підліску субтропічних і тропічних лісів, в рідколіссях, на плантаціях, в парках і садах, часто поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті до 1900 м над рівнем моря.
Індійські шами живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також нектаром, дрібними геконами та іншими ящірками[11][12], іноді навіть рибою[13]. В Індії сезон розмноження у них триває з березня по липень, а в Південно-Східній Азії з січня по червень. Самці співають, сидячи на високому сідалі, і демонструють себе самицями, розпушуючи пір'я.
Гнізда чашоподібні, робиться з гілочок і корінців, розміщується в дуплах дерева або в тріщинах в будівлях. В кладці 4-5 блідо-блакитнувато-зелених яєць, поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває 12-14 днів, насиджують і самиці, і самці[14][15]. Пташенята покидають гніздо через 12 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Copsychus saularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ali, S; S D Ripley (1997). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 8 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 243—247. ISBN 978-0-19-562063-4.
- ↑ National Icons of Bangladesh (англійською) . Bangla2000. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 12 лютого 2017.
- ↑ Anonymous (1998). Vernacular Names of the Birds of the Indian Subcontinent (PDF). Buceros. 3 (1): 53—109. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2010.
- ↑ Kumar, A.; Bhatt, D. (2001). Characteristics and significance of calls in Oriental magpie robin (PDF). Curr. Sci. 80: 77—82. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2009. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Neelakantan, KK (1954). The secondary song of birds. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 52 (3): 615—620.
- ↑ Law, SC (1922). Is the Dhayal Copsychus saularis a mimic?. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 28 (4): 1133.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Sheldon FH, Lohman DH, Lim HC, Zou F, Goodman SM, Prawiradilaga DM, Winker K, Braile TM, Moyle RG (2009). Phylogeography of the magpie-robin species complex (Aves: Turdidae: Copsychus) reveals a Philippine species, an interesting isolating barrier and unusual dispersal patterns in the Indian Ocean and Southeast Asia (PDF). Journal of Biogeography. 36 (6): 1070—1083. doi:10.1111/j.1365-2699.2009.02087.x.
- ↑ Sumithran, Stephen (1982). Magpie-Robin feeding on geckos. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 79 (3): 671.
- ↑ Saxena, Rajiv (1998). Geckos as food of Magpie Robin. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 95 (2): 347.
- ↑ Sharma, Satish Kumar (1996). Attempts of female Magpie Robin to catch a fish. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 93 (3): 586.
- ↑ Pillai, NG (1956). Incubation period and 'mortality rate' in a brood of the Magpie-Robin [Copsychus saularis (Linn.)]. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 54 (1): 182—183.
- ↑ Hume, A.O. (1890). The nests and eggs of Indian birds. Т. 2 (вид. 2nd). R H Porter, London. с. 80—85.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
