Манчестер Сіті

Клуб засновано 1880 року під назвою «Вест Гордон Сент Маркс» (англ. West Gordon Saint Marks) наглядачами церкви Святого Марка в районі Гортон. 1884 року клуб змінив назву на «Гортон». Того року команда брала участь у Кубку Манчестера, першому дорослому змаганні у своїй історії. Разом з ними змагався і клуб «Ньютон Гіт», нині відомий як «Манчестер Юнайтед». У кінці 1886 року «Гортон» здобув першу перемогу в Кубку Манчестера, розбивши «Вест Гортон Атлетік» з рахунком 5:1. 1887 року клуб переїхав на новий стадіон і змінив назву на «Ардвік»^[3]. 1891 року команда здобула Кубок Манчестера. 1892 року «Ардвік» став одним із засновників Футбольної ліги Англії. Фінансові проблеми в англійському футболі в 1893-1894 роках призвели до реорганізації клубу і він отримав свою сучасну назву.^[4]

Першим успіхом команди вважається вихід до Першого дивізіону Футбольної ліги в 1889 році. Першим трофеєм став Кубок Англії, виграний 1904 року.

У 1920 році пожежа знищила головну трибуну стадіону «Гайд Роуд», тому в 1923 році клуб переїхав на новозбудований стадіон «Мейн Роуд» в Мосс Сайді, Манчестер.

У 1934 році «міщани» вдруге стали володарями Кубка Англії, а за три роки завоювали чемпіонський титул. У 1963 команда спустилась у Другий дивізіон. Повернувшись у 1965 році, і вже за два роки клуб зумів здобути другий чемпіонський титул. Наприкінці 1960-х на початку 1970-х «Манчестер Сіті» під керівництвом тренера Джо Мерсера декілька разів завойовував срібло чемпіонату Англії, а в 1970 році здобув Кубок володарів Кубків. У 1983 та 1987 роках клуб вилітав до Другого дивізіону.

У 1992 році клуб був одним із засновників Прем'єр-ліги, а в 1996 році знову опустився спочатку в Першу лігу, а пізніше й вперше в історії англійського футболу, володар європейського трофея — до Третього дивізіону. Повернення клубу в еліту англійського футболу відбулось у 2003 році, коли клуб зумів здобути право виступу в Кубку УЄФА згідно з правилом Fair Play. Також у кінці сезону 2002/03 клуб переїхав на новий стадіон «Сіті оф Манчестер», орендований досі в місцевої влади.

У сезоні 2011—2012 клуб вперше за 44 роки виграв чемпіонат Англії, обігравши в драматичному матчі останнього туру «Квінз Парк Рейнджерс» з рахунком 3:2 і забивши вирішальний гол на четвертій доданій хвилині^[5]. «Містяни» при цьому обійшли свого головного суперника, «Манчестер Юнайтед», лише за кращою різницею забитих та пропущених м'ячів.

5 листопада 2013 року «городяни» після перемоги над московським ЦСКА вперше у своїй історії подолали груповий етап Ліги чемпіонів^[6], проте вибули з турніру на стадії 1/8 фіналу, поступившись за сумою двох матчів іспанській «Барселоні»^[7].

2 березня 2014 року «Манчестер Сіті» після перерви в 38 років завоював Кубок Футбольної ліги, перемігши у фіналі турніру «Сандерленд»^[8].

11 травня 2014 року «Манчестер Сіті», здобувши в останньому турі Прем'єр-ліги 2013/14 перемогу над «Вест Гем Юнайтед» 2:0, вчетверте в своїй історії став переможцем чемпіонату Англії^[9].

12 квітня 2016 року «Манчестер Сіті» став десятою англійською командою, якій вдалося пробитися в півфінал Ліги чемпіонів за всю історію цього турніру.

25 лютого 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте завоював Кубок футбольної ліги, здолавши у фіналі «Арсенал».

15 квітня 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте став чемпіоном Англії. Дострокову перемогу клубу забезпечив відрив у шістнадцять очок від «Манчестер Юнайтед» за п'ять турів до кінця чемпіонату.

5 серпня 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте завоював Суперкубок Англії, здолавши «Челсі».

У 2020 році «Манчестер Сіті» вибув з турніру Ліги чемпіонів на стадії 1/4 фіналу, поступившись французькому «Ліону», а також виграв третій поспіль Кубок Ліги, у фіналі перемігши «Астон Віллу» 2:1.

У 2021 році «Манчестер Сіті» здобув третій титул Прем'єр-ліги за чотири сезони, а також здобув четвертий поспіль тріумф у Кубку Ліги.

У 2023 році «Манчестер Сіті» здобув кубок Ліги чемпіонів, перегравши у фіналі «Інтер»^[10].

У грудні 2023 року команда Гвардіоли виграла і Клубний чемпіонат світу. У фіналі вони здолали «Флуміненсе»^[11].

Емблема клубу була створена на основі герба міста Манчестера. Щоб демонструвати гордість представляти Манчестер на футбольному полі, у фіналах великих турнірів командою використовуються спеціальні комплекти форми, на якій замість емблеми вишито герб міста. Традиційними кольорами клубу «Манчестер Сіті» є білий і небесно-блакитний.

Станом на 15 грудня 2023

№ Поз. Нац. Гравець 2 ЗХ Кайл Вокер (віце-капітан ) 3 ЗХ Рубен Діаш 4 ПЗ Калвін Філліпс 5 ЗХ Джон Стоунз 6 ЗХ Натан Аке 8 ПЗ Матео Ковачич 9 НП Ерлінг Голанн 10 ПЗ Джек Гріліш 11 НП Жеремі Доку 16 ПЗ Родрі 17 ПЗ Кевін Де Брейне 18 ВР Штефан Ортега

№ Поз. Нац. Гравець 19 НП Хуліан Альварес 20 ПЗ Бернарду Сілва 21 ЗХ Серхіо Гомес 24 ЗХ Йошко Гвардіол 25 ЗХ Мануель Аканджі 27 ПЗ Матеуш Нуньєш 31 ВР Едерсон 33 ВР Скотт Карсон 47 ПЗ Філ Фоден 52 ПЗ Оскар Бобб 80 ПЗ Коул Палмер 82 ЗХ Ріко Льюїс

Керівництво ^[12] ред.

Посада	Ім'я
Голова правління	Халдун аль-Мубарак
Член правління	Мартін Едельман
Член правління	Саймон Пірс
Член правління	Мохаммед Аль Мазруї
Член правління	Джон Макбіт
Член правління	Альберто Галассі
Член правління	Абдулла Хоурі
Почесний президент	Ерік Алеґзандер
Почесний президент	Говард Бернштайн
Почесний президент	Тоні Бук
Почесний президент	Раймонд Донн
Почесний президент	Ян Нівен
Почесний президент	Тюдор Томас

Тренери ^[13] ред.

Посада	Ім'я
Головний тренер	Пеп Гвардіола
Асистент головного тренера	Родольфо Боррелль
Асистент головного тренера	Хуан Мануель Лільйо
Асистент головного тренера	Карлос Вісенс
Тренер воротарів	Хаб'єр Мансісідор
Тренер воротарів	Річард Райт
Тренер з фізпідготовки	Лоренцо Буенавентура
Відео аналітик	Карлес Планчарт

Нижче зазначені тренери, що вигравали трофеї з клубом.

Ім'я	Період роботи	Показники					Виграні турніри
		М	В	Н	П	% перемог
Том Мейлі[en]	1902-1906	150	89	22	39	59,33	1 Кубок Англії
Вілф Вайлд[en]	1932-1946	352	158	71	123	44,89	1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії
Лес Макдауелл[en]	1950-1963	592	220	127	245	37,16	1 Кубок Англії
Джо Мерсер	1965-1971	340	149	94	97	43,82	1 чемпіонський титул Другого дивізіону, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії, 1 Кубок Англії, 1 Кубок володарів кубків УЄФА, 1 Кубок Ліги
Тоні Бук	1973-1980	269	114	75	80	42,38	1 Кубок Ліги
Роберто Манчіні	2009-2013	191	113	38	40	59,16	1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Прем'єр-ліги, 1 Суперкубок Англії
Мануель Пеллегріні	2013-2016	107	69	15	23	64,49	2 Кубки Ліги, 1 чемпіонський титул Прем'єр-ліги
Пеп Гвардіола	2016-	299	222	31	46	74,25	4 Кубки Ліги, 5 чемпіонських титули Прем'єр-ліги, 2 Кубок Англії, 2 Суперкубки Англії 1 Ліга Чемпіонів УЄФА, 1 Суперкубок УЄФА

Національні ред.

• Перший дивізіон / Прем'єр-ліга^[14]
  • Чемпіон (9): 1936/37, 1967/68, 2011/12, 2013/14, 2017/18, 2018/19, 2020/21, 2021/22, 2022/23
  • Віцечемпіон (6): 1903/04, 1920/21, 1976/77, 2012/13, 2014/15, 2019/20
• Кубок Англії
  • Володар (7): 1904, 1933/34, 1955/56, 1968/69, 2010/11, 2018/19, 2022/23
  • Фіналіст (5): 1925/26, 1932/33, 1954/55, 1980/81, 2012/13
• Кубок Футбольної ліги
  • Володар (8): 1969/70, 1975/76, 2013/14, 2015/16, 2017/18, 2018/19, 2019/20, 2022/21
  • Фіналіст (1): 1973/74
• Суперкубок Англії
  • Володар (6): 1937, 1968, 1972, 2012, 2018, 2019
  • Фіналіст (9): 1934, 1956, 1969, 1973, 2011, 2014, 2021, 2022, 2023

• Кубок повноправних членів
  • Фіналіст (1): 1986

Міжнародні ред.

• Ліга чемпіонів
  • Володар (1): 2022-23
  • Фіналіст (1): 2020-21
• Кубок володарів кубків УЄФА
  • Володар (1): 1970
• Суперкубок УЄФА
  • Володар (1): 2023
• Клубний чемпіонат світу
  • Переможець (1): 2023

Командні ред.

• Найбільша перемога в національному чемпіонаті: 10:0 — проти «Дарва» (18 лютого 1899)
• Найбільша перемога в Кубку Англії: 12:0 — проти «Ліверпуль Стенлі» (4 жовтня 1890 року)
• Найбільша поразка в національному чемпіонаті: 0:8 — проти «Бертон Вондерерс» (26 грудня 1894 року), 0:8 — проти «Вулвергемптон Вондерерз» (23 грудня 1933 року), 1:9 — проти «Евертона» (3 вересня 1906 року), 2:10 — проти «Смолл Гіт» (17 березня 1893)
• Найбільша поразка в Кубку Англії: 0:6 — проти «Престон Норт-Енд» (30 січня 1897 року), 2:8 — проти «Бредфорд Парк-Авеню» (30 січня 1946)
• Найбільша кількість глядачів на домашньому матчі: 84569 проти «Сток Сіті» (3 березня 1934)

Індивідуальні ред.

• Найбільша кількість ігор в національному чемпіонаті: 564, Алан Оукс (1958—1976)
• Найбільша кількість ігор у всіх турнірах: 680, Алан Оукс (1958—1976)
• Найбільша кількість голів у всіх турнірах: 260, Серхіо Агуеро (2011–2021)
• Найбільша кількість голів за сезон: 52, Ерлінг Холанд (2022/23)
• Найдорожче придбання: £ 100 млн, Джек Гріліш з «Астон Вілли» (серпень 2021 року)^[15]
• Найдорожчий продаж: £ 40900000, Лерой Сане в «Баварію» (липень 2020 року)^[16]

• У «Манчестер Сіті» вилучений з обігу номер 23, під яким грав Марк-Вів'єн Фое — камерунський футболіст «містян», який помер від серцевого нападу під час півфіналу Кубку конфедерацій у 2003 році^[17].
• Давніми активними фанатами «Манчестер Сіті» є вокаліст і гітарист знаменитої манчестерської рок-групи «Oasis» Ліам і Ноел Галлахери. У квітні 1996 року група дала два концерти на домашньому стадіоні своєї улюбленої футбольної команди — «Мейн-Роуд». Згодом концерт вийшов на DVD «There and Then». У 2007 році Oasis випустили свій останній DVD «Lord Don't Slow Me Down», що містить виступ гурту на стадіоні «Сіті оф Манчестер»^[18].
• Серед сучасних шанувальників «Манчестер Сіті» є чимала кількість знаменитостей. У тому числі гравець у снукер Найджел Бонд, гітарист і автор пісень рок-групи «The Cult» Біллі Даффі, регбіст Вілл Грінвуд, боксер Ріккі Гаттон, колишній крикетист, а нині коментатор Боб Віліс, скандальний менеджер і письменник Нік Лісон, клавішник і композитор рок-групи «Yes» Рік Вейкман, комік Едді Ладж,^[19] актор театру і кіно Тімоті Далтон,^[20] шотландська модель і телеведуча Наталі Пайк^[21].

• 26 квітня 2011 захисник «Манчестер Сіті» Коло Туре був дискваліфікований на 6 місяців за вживання допінгу. Таке м'яке покарання він отримав завдяки розповіді про те, що помилково приймав пігулки своєї дружини для схуднення. Дисциплінарний комітет FA повірив футболістові, і дискваліфікація протривала з 2 березня по 2 вересня 2011 року^[22].
• Відповідно до щорічного звіту Deloitte Football Finance, «Манчестер Сіті» витратив на зарплати своїм гравцям, тренерам та іншим штатним співробітникам у сезоні 2010/11 114% від свого виторгу (£ 174 млн), що є другим результатом в АПЛ після «Челсі», який витратив за цей же період £ 191 млн. На третьому місці — «Манчестер Юнайтед» з показником в £ 153 млн.
• Виконавчий директор «Манчестер Сіті» Гаррі Кук 10 вересня 2011 покинув свій пост. Цікаво, що причиною такого рішення стала його листування з адміністратором команди Браяном Марвудом, в якій він висміював хворобу матері захисника «містян» Недума Онуохи^[23].
• 3 січня 2012 року «Манчестер Сіті» вручив китайському гравцеві Сунь Цзіхаю спеціальну футболку з номером, що зображує кількість зустрічей, яке гравець провів за команду — 130^[24].
• Керівники «Манчестер Сіті» попросили поліцію допомогти повернути переможний м'яч, який аргентинський форвард Серхіо Агуеро забив у ворота «Квінз Парк Рейнджерс» у матчі кінцевого туру чемпіонату Англії 2011/12. Клуб вирішив подати офіційну заяву про крадіжку м'яча 17-річним підлітком, якого зафіксувала камера «Етіхад». Вболівальника затримали після гри, але незабаром він був відпущений на свободу. Місцеперебування переможного м'яча, що зник після того, як уболівальники, святкуючи перемогу «Сіті» в англійській Прем'єр-лізі, вибігли на поле, так і не було встановлено^[25].
• За підсумками сезону 2011/12 дохід «Манчестер Сіті» від продажу прав на телетрансляції склав рекордні в історії Прем'єр-ліги £ 60,6 млн.
• 20 лютого 2013 в Інтернеті було опубліковано 32-секундне відео, на якому кілька футболістів «Манчестер Сіті» танцюють під популярну пісню «Harlem Shake». Дія ролика відбувається в тренажерному залі, де розминаються гравці «Сіті» Джолеон Лескотт, Джо Гарт і Джеймс Мілнер. Несподівано з'являється людина в костюмі талісмана команди, і обставини різко змінюється. Все приходить в рух під музику, і тільки Александар Коларов незворушно стоїть в центрі залу, схрестивши руки на грудях^[26].

• Офіційний сайт клубу [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Офіційний сайт вболівальників клубу (англ.)